Метафори приклади: Приклади метафори

Метафора — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мета́фора (грец. μεταφορά — «перенесення») — один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.

Вона не може бути «скороченим» порівнянням, тому посідає синтаксичне місце, призначене для предиката («факіл неба цвіте глечиками хмар» — Василь Голобородько). Це  перехід інтуїтивного осяяння у сферу раціональних понять.І що далі містяться один від другого протиставні розряди об’єктів, то яскравіша метафора, яка прагне на відміну від символу, зосередитися в образній оболонці:

Вечір тутачки крапчастий
в деревах моркву гризе.
Під засушеною квіткою
хата сторінку чита.
В клубок білих ниток
заховався кіт,
дивиться на кашель,
що візерунком синім
коло баби спить.

У сумній холодниці палати,
Де недуг і страждань каламуть,
А надій і жадань — ані цяти…

У вікні — Забинтовані рамою хмари.
Тінь далеких дерев на стіні,
Мов у безвість споряджені мари.

Сконцентровуючи та узгоджуючи у своєму потужному семантичному полі найвіддаленіші чи найнесумісніші асоціації, метафора постає суцільним нечленованим тропом, який може розгортатися у внутрішній сюжет, несприйнятний з погляду раціоналістичних концепцій. Метафора тут подібна до загадки, але з тією відмінністю, що не підлягає декодуванню, вимагаючи визнання за собою нової реальності, побудованої за естетичними принципами.

Дискусійною проблемою є пояснення механізму метафори, який розглядається в різних аспектах.

За стилістичним забарвленням серед метафор розрізняють:

• стерті метафори, які втратили свою образність: ніжка стола, ручка дверей, вушко голки, чутки ходять, день пройшов;
• образні загальномовні метафори: час біжить, дні летять, гроші тануть, холодний прийом, тепла атмосфера;
• образні індивідуально-авторські метафори: кипить у нас в артеріях сучасність; поезія згубила камертон (Ліна Костенко).

• Ан’ю — один із стилістичних засобів японської поезії давнього й середньовічного періодів.
• Уособлення (Персоніфікація) — образний вислів, у якому ознаки живої істоти або людини переносяться на неживий предмет, явище.

Метафора Визначення і приклади

• Домашня сторінка
• мови
  • німецький
  • мандарин
  • російський
  • японський
  • Англійська як друга мова
  • іспанська
  • французький
  • італійська
• Pages
• гуманітарні науки
  • філософія
  • Образотворче мистецтво
  • Історія і культура
  • англійська
  • географія
  • література
  • питань
• Наука, Технологія, Математика
  • математичний
  • Тварини і Природа

МЕТАФОРА В НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ – Науковий блоґ

С.В. Федоренко
Національний технічний
університет України «КПІ»
м.Київ

У статті висвітлено особливості функціонування метафоричних засобів у науково-технічних текстах та досліджено різні підходи до їх класифікації.

Ключові слова: метафора, метафоричні засоби, науково-технічний текст.
Статья посвящена исследованию особенностей функционирования метафор и разных подходов к их классификации в научно-технических текстах.
Ключевые слова: метафора, метафорические средства, научно-технический текст.
The paper deals with a metaphor as an important component of scientific-technical texts, which reflects dynamics of lively language functioning in the sphere of sci-tech communication. Different types of metaphorical means in scientific-technical texts are highlighted.
Key words: metaphor, metaphorical means, scientific-technical text.

Постановка проблеми у загальному вигляді. В останні десятиліття інтерес учених до функціонування тропів у художніх, публіцистичних, рекламних текстах зростає. Зокрема простежується метафороцентричність лінгвістичних досліджень. Метафора – важливий компонент науково-технічних текстів, який повною мірою відображає всю динаміку функціонування мови в науково-технічній сфері спілкування.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Теоретичним підґрунтям дослідження стали праці Н. Арутюнової, М. Блека, Р. Гіора, С. Гусєва, М. Кожиної, Н. Разінкіної та ін.
Формулювання цілей статті. Мета статті полягає у висвітленні особливостей функціонування метафоричних засобів у науково-технічних текстах.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Використання засобів образності в науковому тексті принципово відрізняється від їх використання у художній літературі: у художньому творі метафора – це важливий елемент системи образів; у науковій мові багато метафор виступають у допоміжній функції – для пояснення, популяризації. Вони є своєрідними інструкціями, не зв’язаними із загальною мовленнєвою системою, чужорідними елементами, які вживаються не гармонійно до стилю, а всупереч йому [1; 5].
Уявлення про другорядність категорії образності в науковому стилі можна вже віднести до застарілих. У цьому переконують новітні дослідження з когнітивної лінгвістики, в яких мову розглядають як інструмент пізнання, а метафору – як один з механізмів мислення. Отже, метафоризація – це процес такої взаємодії пропонованих сутностей та операцій, що приводить до отримання нових знань про світ. Метафоризація супроводжується вкрапленням у нове поняття ознак уже пізнаної дійсності, відображеної у значенні [1; 3; 4; 7]. Акт метафоризації виражається у формі переносу деякої ознаки одного предмета на інший в силу наявності у цього іншого предмета подібної ознаки. Необхідною умовою розуміння метафори (її адекватної інтерпретації) є певний рівень мислення суб’єкта, який сприймає метафору [8]. Процеси метафоризації протікають у сфері мисленнєво-мовної практики, яка має справу не з реальними речами і явищами, а з їхніми відображеннями у людській свідомості. Отже, зрозуміти метафору – означає в якійсь мірі мисленно прослідкувати шлях її створення, а це потребує зусиль мислення «в подоланні несумісності значень» і «побудові смислової гармонії» [8, с. 109]. Завдання метафори – викликати уявлення. Світ метафори – це світ образного мислення. Результат метафори полягає у виведенні ознак основного суб’єкта.

На сучасному етапі теорія класифікацій метафори, що ґрунтуються на різних підходах, налічує не одну класифікацію. Це свідчить про плюралізм думок у цій сфері. Адже існують класифікації Дж. Лакоффа і М. Джонсона, А. Авелічева, Г. Буша, В. Петрова; функціональна класифікація Н.Арутюнової, що розглядає метафори чотирьох типів: номінативні, образні, когнітивні та генералізуючі; класифікація І. Штерн за якою метафори поділено на три типи: номінативні, когнітивні й образні. Щодо науково-технічних текстів, то в них крім номінативних, когнітивних і образних метафор, науковці виокремлюють ще й концептуальні та безаналогійні метафори [2; 5; 7; 8]. Розглянемо детальніше зазначені типии метафор.
Номінативні метафори. До номінативних метафор належать терміни, утворені шляхом образного переосмислення загальновживаних слів. Номінативні метафори ґрунтуються на: безумовній аналогії (вони найчисельніші – так забезпечується належна вмотивованість термінів): молекулярний ланцюжок, формула математичного сподівання, рівноплечі терези тощо; простій аналогії: клин, ребро, ядро; умовній аналогії: метод лежачої краплі, форма плаваючої крапки. У термінах на позначення виконавця дії образне переосмислення полягає в наданні властивостей людини механізмам та їхнім частинам (персоніфікація): архітектор, розпізнавач, сортувальник.
Концептуальні метафори охоплюють терміни, утворені шляхом переосмислення термінів інших галузей знання. Концептуальна метафора є явищем, яке формується не в мові, а в мисленні – завдяки його здатності встановлювати аналогії між гетерогенними сутностями різної природи, в результаті чого людина концептуалізує одну ментальну сутність у термінах іншої. Причому функція метафор полягає не в тому, щоб охарактеризувати певний концепт, а в тому, щоб висвітлити окремі його аспекти. Коли термін переходить з однієї системи знань до іншої, науковці усвідомлюють його умовність. Але ця умовність уможливлює застосування образної назви для позначення нового поняття. Наприклад: «Енергія водневого атома є виродженою». Виродження у фізиці не те саме, що в біології чи медицині. У фізиці це певний стан, коли значення якоїсь характеристики (у наведеному прикладі – енергії) однакове для різних станів системи.
Когнітивні метафори. Функціональне призначення когнітивних метафор полягає у формуванні нових наукових понять, розкритті суттєвих властивостей досліджуваних об’єктів, установленні нового смислового змісту знань. Когнітивні метафори характеризують явище не за зовнішніми ознаками, а за внутрішньою сутністю, за подібністю процесів. Вони є особливим прийомом мислення, засобом отримання нової інформації. Функція пізнавальної метафори – забезпечити можливість розуміння як пізнавального процесу, який охоплює мислення, емоційно-відчуттєву сферу й інтуїцію. З часом когнітивні метафори можуть трансформуватися в номінативні або образні: в номінативні, коли гіпотеза вченого підтвердилася (аналогія, покладена в основу метафори, виявилася безумовною) і запропонована ним метафора узвичаїлася як термін; в образні, коли вчений схопив лише зовнішню подібність (аналогія, покладена в основу метафори, виявилася поверхневою, неповною).
Прикладом когнітивної метафори є метафора планетарна модель атома. Планетарна модель уподібнює структуру атома до структури сонячної системи: у центрі – позитивне ядро, навколо на орбітах – негативні електрони. Нині це вже вважається грубим спрощенням, а коли Резерфорд уперше провів аналогію між структурою атома і будовою сонячної системи, це була революційна ідея, яка зіграла важливу роль у пізнанні атома, дала поштовх для наукової думки і стимулювала багато експериментів.
Образні метафори. У наукових текстах вживаються й справжні образи, наприклад: «Бозони мають тенденцію накопичуватись в одному стані і з цього погляду вони є колективістами». При цьому метафора тісно сплітається з усією структурою наукового тексту і, як наслідок, допускає лише однозначне тлумачення, що відрізняє її від можливості широкого тлумачення в художньому творі. З часом емоційне забарвлення метафори стирається й вона підкоряється прагматичним якостям наукової мови – її логічній послідовності, точності й функціональній доцільності [6].
Першим етапом образного вживання є написання незвичного для контексту слова в лапках. Саме так автор сигналізує про чужорідність мовного засобу, водночас наче «приміряючи» його до нового вжитку.
Більшість образних метафор базується на простих аналогіях, в основі яких лежить зіставлення наукових понять зі звичайними речами: «шуба» електрона; транспорт на «магнітній подушці»; «пиріжкова» діаграма. В основу образних метафор можуть бути покладені семи на позначення дії, процесу: «перекачувати» електроенергію з термоядерного реактора; «лікувальна» комп’ютерна програма.
У науково-технічних текстах трапляється поєднання образних і когнітивних метафор: «У кожному кристалі при сталій температурі є рівноважна концентрація «дірок» – вакансій» – те саме явище називають і «діркою», і «вакансією». Тут слово «дірка»– образна метафора, а слово вакансія – когнітивна: лексема дірка викликає образ порожнини у тілі чогось, а вакансія вказує і на порожність, і на те, що ця порожність тимчасова, – цю вакансію обов’язково заповнять. Отже, лексема вакансія не тільки несе в собі образ, а й відображає сутність процесу.
Особливість використання образних метафор у науковому стилі полягає в прагматичному характері образності. Це пояснюється комунікативним призначенням зазначеного стилю – забезпечувати оптимальне спілкування науковців у сфері, для якої прагматизм із його похідними якостями (об’єктивністю, строгістю, послідовністю, однозначністю) є основною рисою.
Безаналогійне утворення метафор. Серед образних засобів наукового стилю помітно вирізняються такі, що створені без участі аналогії. У процесі пізнання вчені давали назви об’єктам і явищам дійсності, не зіставляючи їх з іншими об’єктами. Такі назви характеризуються умовністю, невмотивованістю, оказіональністю. Безаналогійні метафори свідчать про те, що шляхи інтелектуального освоєння дійсності різноманітні, численні й рівноцінні для досягнення пізнавальної мети.
Прикладом невмотивованого позначання є залучення лексем із семантикою кольорів на позначення різних характеристик кварків, наприклад: кольоровий заряд, білі адрони, червоний кварк, зелено-античервоний глюон. Різними кольорами назвали такі властивості елементарних частинок, які не мають нічого спільного з оптичними кольорами (частотами електромагнітних хвиль). Це пояснюється тим, що мікросвіт за багатьма параметрами принципово відрізняється від нашого звичайного макросвіту, тому й застосування звичайної мови для характеристики елементарних частинок є досить обмеженим. Умовними є й такі назви, застосовані для характеристики елементарних частинок: аромат, чарівність, привабливість, краса, вершина.
Висновки з поданого дослідження і перспективи подальших розвідок у даному нампрямі. Метафоричний процесс у науково-технічній літературі багатий і різноманітний. Він включає мотив вибору того чи іншого вислову в залежності від прагматичного замислу і топікального характеру науково-технічного тексту. З огляду на вищесказане, зазначимо, що метафоризація в науково-технічних текстах – це процес, що приводить до отримання нового знання про світ шляхом використання вже існуючих у мові назв. Перспективою подальших розвідок у даному напрямі дослідження є вивчення передачі метафор в англомовній науково-технічній літературі засобами української мови.

Список літератури
1. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс / Н.Д. Арутюнова // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – С. 22–40.
2. Баранов А.Н. О типах сочетаемости метафорических моделей / А.Н. Баранов // Вопросы языкознания. – №2. – 2003. – С. 73–94.
3. Блэк М. Метафора / М. Блэк // Теория метафоры: сб. науч. ст. – М.: Прогресс, 1990. – С.153–172.
4. Гусев С.С. Наука и метафора / С.С. Гусев. – Ленинград, 1984. – 172 с.
5. Кожина М. Н. Стилистика русского языка [Текст] / М. Н. Кожина. – М. : Просвещение, 1993. – 224 с.
6. Разинкина Н.М. Об экспрессивности синтаксиса английской научной прозы / Н.М. Разинкина // Язык и стиль научной литературы. – М., 1977. – С. 18–29.
7. Телия В.Н. Метафора как модель смыслопроизводства и ее экспрессивно-оценочная функция / В.Н. Телия // Метафора в языке и тексте. – М.: Наука, 1988. – С. 10–51.
8. Шахнарович А.М. К проблеме понимания метафоры / А.М. Шахнарович, Н.М. Юрьева // Метафора в языке и тексте. – М ., 1988. – С.108–118.

Метафора

Метафора (від др.-греч. μεταφορά — «Перенесення», «переносне значення») — стежок, слово або вираз, що вживається в переносному значенні, в основі якого лежить неназване порівняння предмета з яким-небудь іншим на підставі їх загальної ознаки.

1. Непряме повідомлення у вигляді історії або образного вираження, що використовує порівняння.
2. Оборот мови, що складається у вживанні слів і виразів у переносному значенні на основі якоїсь аналогії, подібності, порівняння.

У метафорі можна виділити 4 «елемента»:

1. Категорія або контекст,
2. Об’єкт всередині конкретної категорії,
3. Процес, яким цей об’єкт здійснює функцію,
4. Додатки цього процесу до реальних ситуацій, чи перетину з ними.

В лексикології — смисловий зв’язок між значеннями одного полісемантичний слова, заснована на наявності подібності (структурного, зовнішнього, функціонального).

Метафора часто стає естетичної самоціллю і витісняє початкове вихідне значення слова. У Шекспіра, наприклад, часто важливий не вихідний життєвий сенс висловлювання, а його несподіване метафоричне значення — новий сенс. Це приводило в подив Льва Толстого, вихованого на принципах Аристотельская реалізму. Простіше кажучи, метафора не тільки відображає життя, а й творить її. Наприклад, Ніс майора Ковальова в генеральському мундирі у Гоголя — це не тільки уособлення, гіпербола або порівняння, а й новий сенс, якого раніше не було. Футуристи прагнули не до правдоподібності метафори, а до її максимального видалення від початкового сенсу. Наприклад, «хмара в штанах». У роки панування соцреалізму метафора фактично була вигнана з літератури, як прийом, що веде від дійсності. В 1970-ті роки з’явилася група поетів, написаних на своєму прапорі «метафора в квадраті» або «метаметафора» (термін Костянтина Кедрова). Відмінною рисою метафори є її постійна участь у розвитку мови, мови і культури в цілому. Це пов’язано з формуванням метафори під впливом сучасних джерел знань та інформації, використанням метафори у визначенні об’єктів технічних досягнень людства.

1. Види метафори

З часів античності існують описи деяких традиційних видів метафори:

• Різка метафора являє собою метафору, що зводять далеко стоять один від одного поняття. Модель: начинка висловлювання.
• Стерта (генетична) метафора є загальноприйнята метафора, фігуральний характер якої вже не відчувається. Модель: ніжка стільця.
• Метафора-формула близька до стертою метафори, але відрізняється від неї ще більшої стереотипністю і іноді неможливістю перетворення в не фігурально конструкцію. Модель: черв’як сумніву.
• Розгорнута метафора — це метафора, послідовно здійснювана протягом великого фрагмента повідомлення або всього повідомлення в цілому. Модель: Книжковий голод не проходить: продукти з книжкового ринку все частіше виявляються несвіжими — їх доводиться викидати, навіть не спробувавши.
• Реалізована метафора передбачає оперування метафоричним виразом без урахування його фігурального характеру, тобто так, як якби метафора мала пряме значення. Результат реалізації метафори часто буває комічним. Модель: Я вийшов з себе і увійшов в автобус.

2. Теорії метафори

Серед інших тропів метафора займає центральне місце, оскільки дозволяє створити ємні образи, засновані на яскравих, несподіваних асоціаціях. В основу метафор може бути покладено подібність самих різних ознак предметів: кольори, форми, обсягу, призначення, положення і т. д.

Відповідно до класифікації, запропонованої Н. Д. Арутюнова, метафори поділяються на

1. номінативні, що складаються в заміні одного дескриптивного значення іншим і службовці джерелом омонімії;
2. образні метафори, службовці розвитку фігуральних значень і синонімічних засобів мови;
3. когнітивні метафори, що виникають в результаті зсуву в сполучуваності предикатних слів (перенесення значення) і створюють полісемію;
4. генералізірующего метафори (як кінцевий результат когнітивної метафори), що стирають в лексичному значенні слова кордону між логічними порядками і стимулюючі виникнення логічної полісемії.

Детальніше розглянемо метафори, що сприяють створенню образів, або подібні.

У широкому сенсі термін «образ» означає відображення у свідомості зовнішнього світу. У художньому творі образи — це втілення мислення автора, його унікальне бачення і яскраве зображення картини світу. Створення яскравого образу грунтується на використанні подібності між двома далекими один від одного предметами, практично на своєрідному контрасті. Щоб зіставлення предметів або явищ було несподіваним, вони повинні бути досить несхожими один на одного, і іноді схожість може бути зовсім незначним, непомітним, даючи поживу для роздумів, а може бути відсутнім зовсім.

Межі та структура образу можуть бути практично будь-якими: образ може передаватися словом, словосполученням, реченням, сверхфразовом єдністю, може займати цілий розділ або охоплювати композицію цілого роману.

Проте існують і інші погляди на класифікацію метафор. Приміром, Дж. Лакофф і М. Джонсон виділяють два типи метафор, розглянутих щодо часу і простору: онтологічні, тобто метафори, що дозволяють бачити події, дії, емоції, ідеї і т. д. як якусь субстанцію (the mind is an entity, the mind is a fragile thing), і орієнтовані, або орієнтаційні, тобто метафори, не визначають один концепт в термінах іншого, але організують всю систему концептів у відношенні один до одного (happy is up, sad is down; conscious is up, unconscious is down ).

Джордж Лакофф у своїй роботі «The Contemporary Theory of Metaphor» говорить про способи створення метафори та про склад даного засобу художньої виразності. Метафора, за теорією Лакоффа, є прозовим чи поетичним виразом, де слово (чи декілька слів), що є концептом, використовується в непрямому значенні, щоб висловити концепт, подібний даному. Лакофф пише, що в прозової чи поетичної мови метафора лежить поза мовою, в думки, в уяві, посилаючись на Майкла Редді, його роботу «The Conduit Metaphor», в якій Редді помічає, що метафора лежить в самій мові, в повсякденній мові, а не тільки в поезії чи прозі. Також Редді стверджує, що «говорить поміщає ідеї (об’єкти) в слова і відправляє їх слухає, який витягає ідеї / об’єкти з слів». Ця ідея знаходить відображення і в дослідженні Дж. Лакоффа і М. Джонсона «Метафори, якими ми живемо». Метафоричні поняття системними, «метафора не обмежується однією лише сферою мови, тобто сферою слів: самі процеси мислення людини значною мірою метафорично. Метафори як мовні вирази стають можливі саме тому, що існують метафори в понятійної системі людини».

Метафора часто розглядається як один із способів точного відображення дійсності в художньому плані. Проте І. Р. Гальперін говорить, що «це поняття точності досить відносно. Саме метафора, створює конкретний образ абстрактного поняття, дає можливість різного тлумачення реальних повідомлень». ^[1]

Як тільки метафора була усвідомлена, вичленована з ряду інших мовних явищ і описана, відразу виникло питання про її двоякою суті: бути засобом мови і поетичної фігурою. Першим, хто протиставив поетичної метафори мовну, був Ш. Балли, який показав загальну метафоричність мови.

3. Метафора в поезії

У віршах Айдин Ханмагомедова метафора навіть як термін вживається для порівняння:

В утробі парку біженка з табору
Чарує в прозі ночі як метафора,
Воркуя і бажаючи, щоб я
Поклявся їй при Пушкіна з мармуру.

Йому ж належить метафора про метафорі:

Чу, в глушині
ні душі,
лише табір
метафор.

Примітки

1. Гальперин І. Р. Нариси з стилістики англійської мови. М.: 1958

Що таке метафора? Функції та різновиди метафори

Російська мова-не тільки могутній, але ще і дуже цікавий. У ньому міститься багато незвичайних слів, які представляють собою те чи інше значення. Давайте розберемо, що таке метафора, коли її використовують, які існують визначення.

 

Російська мова дозволяє нам висловлювати свою думку різними словами, вживаючи ті чи інші фрази, які будуть містити в собі великий зміст. Чим більше у людини буде словниковий запас, тим більш докладно і зрозуміло він зможе викласти свої думки. Метафора – це використання тих чи інших словосполучень в переносному значенні, основою якого є перенесення ознак з одного явища на інше, якщо вони мають певні подібності. В основі метафори завжди лежало порівняння.

Метафора має безліч функцій, відзначимо наступні:

• Оціночна – вона використовується в тому випадку, якщо необхідно викликати уявлення про ту чи іншу людину або предмет, наприклад, «людина-вовк» — є метафорою, що пояснює, що дана персона схильна до агресії, злості, хижості.
• Емоційно-оцінна – вона використовується з метою одержання емоційного впливу, вона буквально створює образність мови. Доречніше в якості прикладу навести наступне: «Він на неї подивився, як баран на нові ворота».

Метафори бувають банальними і оригінальними. Банальні метафори ми чуємо кожен день, ми їх вживаємо у повсякденному мовленні з оточуючими нас людьми. Оригінальні все частіше зустрічаються в книгах, сюжетних фільмах, ділових розмовах. Можна виділяти прості й розгорнуті варіанти.

Прості метафори – це метафори, які складаються з двох чи трьох слів, вони можуть охарактеризувати предмет тільки з одного боку. Серед простих метафор можна відзначити наступні приклади:

• Носок черевика (передня частина).
• Пішло, як по маслу (все ідеально).
• Гора рук (багато бажаючих).
• Кинути коріння (зупинитися).

Також можна відзначити і розгорнуті метафори, вони можуть складатися вже не просто слів, а цілих висловів, словосполучень, речень. У деяких випадках розгорнутими метафорами є цілі вірші.

Головна мета таких метафор — це опис, а не розкриття чого-небудь. Дуже важливо розуміти, що вживання метафори доречно тільки в тому випадку, якщо вона виглядає реалістично, доречно і містить у собі глибокий зміст. Кожна метафора має право на існування, якщо вона створена з метою донесення повної інформації до людини, використовуючи порівняння.

Концептуальна метафора — Вікіпедія

В когнітивній лінгвістиці, концептуа́льна мета́фора, або когніти́вна мета́фора, відноситься до розуміння однієї ідеї (або сфери діяльності), або концептуального домену, відносно іншого. Концептуальним доменом може бути будь-яка послідовність організації людського досвіду. Закономірність, з якою різні мови використовують ті ж метафори, призвела до гіпотези, що відповідностям між концептуальними доменами відповідають нейронні відображення у мозку^[1].

Ця ідея, і докладне вивчення основних процесів, були вперше дослідженні Джорджем Лакоффом і Марком Джонсоном^[en] у праці «Метафори, якими ми живемо». Інші вчені-когнітивісти вивчали суб’єкти, схожі на концептуальну метафору під ярликами «аналогії» і «концептуального змішування^[en]».

Концептуальні метафори можна побачити в мові в нашому повсякденному житті. Концептуальні метафори формують не тільки наше спілкування, а й те, як ми думаємо і діємо. У своїй праці «Метафори, якими ми живемо» (1980) Джордж Лакофф і Марк Джонсон продемонстрували, як повсякденне мовлення є наповнене метафорами, які ми не завжди помічаємо. Приклад однієї з найбільш часто використовуваних концептуальних метафор «Суперечка — це битва» («Argument is war»)^[2]. Ця метафора формує наше мовлення так, що ми бачимо суперечку як війну або як битву, в якій потрібно виграти. Це не рідкість почути, що хтось сказав «Він переміг у цій суперечці». Сам шлях осмислення суперечки формується метафорою буття війни і битв, які повинні бути виграні. Сутичку можна побачити в багатьох інших концепціях, крім бою, але ми використовуємо це поняття, щоб сформувати спосіб яким ми думаємо про суперечку і те, як ми сперечаємося.

Концептуальні метафори дуже часто використовуються, щоб зрозуміти теорії і моделі. Концептуальна метафора використовує одну ідею і пов’язує її з іншою, щоб краще зрозуміти щось. Не тільки наше повсякденне спілкування формується мовою концептуальних метафор, але і тим, настільки ми розуміємо наукові теорії. Ці метафори переважають у комунікації, і ми не просто використовуємо їх на мові, ми сприймаємо і діємо згідно з метафорами.

В основах концептуальних метафорах покладено дві головні ролі концептуальних доменів:

• Вихідни́й доме́н: концептуальний домен, в якому ми бачимо метафоричні вислови (наприклад, любов — це подорож).
• Цільови́й доме́н: концептуальний домен, який ми намагаємося зрозуміти (наприклад, любов це подорож).

Мапува́ння є систематичним набором відповідностей, які існують між складовими елементами вихідної і цільової області. Багато елементів цільової концепції надходять з джерел доменів. Щоб вивчити концептуальну метафору потрібно знати безліч відповідників, які застосовуються до даних джерел^[3].

Метафори є актами думки, а не тільки мови, стверджує первинний принцип цієї теорії. Може здатися, що метафора складається зі слів або інших мовних виразів, які приходять від термінології з конкретніших концептуальних доменів, але концептуальні метафори лежать в основі системи пов’язаних метафоричних виразів, які з’являються на мовну поверхню. Аналогічним чином, відповідники концептуальної метафори є мотивовані зображеннями схем, які є попередньо мовними схемами, що стосуються простору, часу, переміщення, управління та інших елементів основи людського досвіду.

Концептуальні метафори зазвичай використовують більш абстрактні поняття таке як ціль і щось більш конкретне або фізичне, як їх джерело. Наприклад, метафори, такі як «дні [більш абстрактна або цільова концепція] які попереду» або «я витрачаю свій час на…» опираються на більш конкретне поняття, висловлюючи тим самим час як шлях у фізичному просторі. Різні концептуальні метафори, як правило, утворюються, коли мовець намагається зробити зв’язок між певною точкою зору або ходом дій.

Принцип односпрямованості стверджує, що метафоричний процес звичайно йде від більш конкретного до більш абстрактного, а не навпаки. Відповідно, абстрактні поняття розуміються в термінах процесів прототипом конкретних процесів. Термін «конкретне» у цій теорії, був охарактеризований Лакоффом і Джонсоном, як більш тісно пов’язаний з фізичними нейронними та інтерактивними тілами. Одну із точок зору цієї теорії можна простежити в такій когнітивній науці як математика, де запропоновано, що сама математика, найбільш поширений засіб абстракції в людському розумі, є в значній мірі побудована метафорично, і тим самим відображає пізнавальний ухил унікального для людини, яка використовує втілений прототип процесів, які зрозумілі кожній людині через свій особистий дослід.

Мовне і культурне мапування[ред. | ред. код]

У їхній спільній праці 1980 року, Лакофф і Джонсон дослідили збірку основних концептуальних метафор, що включала:

• Любов як подорож
• Життя як подорож
• Соціальні організації як рослини
• Любов як війна

Друга частина кожної з цих фраз викликає певні припущення щодо явного досвіду і вимагає від читача чи слухача їхнього застосування у передуючих абстрактних поняттях любові чи організовування для того, щоб зрозуміти речення в якому використовується концептуальна метафора.

Існує багато способів обрамлення концептуальною метафорою людського сприйняття і спілкування, особливо в ЗМІ і державній політиці.

Роботи Лакоффа і Джонсона зосереджені на англійській мові і праці англійських учених у сфері когнітивної лінгвістики, які як правило не досліджували детально дискурс іноземних мов з метою визначення креативних шляхів за допомогою яких індивід обумовлює, відлучає чи об’єднує концептуальні метафори. Ендрю Гоалті^[en] у своїй книзі «Промивання мозку» (2007)^[4] розглядає як ідеологічні концептуальні метафори так і китайські концептуальні метафори.

Джеймс У. Андерхілл, сучасний послідовник Гумбольдта, намагається відновити зосередженість, яку проявляв Гумбольдт стосовно різних методів обрамлення мовної реальності і стратегій, що використовуються особою у винахідливому відкиданні і зміні існуючих шаблонів мислення. Взявши до уваги парадигму концептуальної метафори Лакоффа — Джонсона, він досліджує яким чином чеські комуністи привласнили концепцію народу, держави і боротьби. І те, як німецькі комуністи використовували поняття вічності і чистоти. Проте він також нагадує про те що (як і головний критик гітлерівської Німеччини Клемперер показує) опір шаблонному образу думок означає використання (залучення) концептуальної метафори і відмову від логічності, що навязується на них ідеологією. У багатомовних дослідженнях (базуються на чеській, німецькій, французькій та англійській мові), Андерхілл роздумує як різні культури сформулювали такі ключові поняття як істина, любов, ненависть і війна^[5].

Менш категорична але схожа заява була зроблена Джорджем Лакоффом в його книзі «Політика моралі» і книзі про фрейм «Не думай про слона!». Лакофф стверджує, що суспільно-політична сфера в Америці відбиває основу концептуальної метафори «сім’я». Відповідно, люди сприймають політичних лідерів в ролях «суворого батька» і «турботливих батьків». Два основні погляди на політичну економію постають з цього бажання бачити дію національного державного акту більш батьківською чи більш материнською. Він продовжує розвивати ці погляди у своїй книзі «Політичний розум».

Теоретик урбанізації і фахівець з етики Джейн Джекобс зробила цю відмінність менш гендерно обумовленою (якщо не повністю десексуалізованою), роблячи поділ між «опікунською» і «торговельною» етикою. Вона зазначає, що опіка і торгівля це дві конкретні діяльності, які люди повинні навчитися застосовувати метафорично стосовно будь-якого вибору в подальшому житті. В суспільстві, де опікою дітей займаються жінки, а торгівля в умовах ринкової економіки є першочерговим обов’язком чоловіків, Лакофф зазначає, що діти відповідно назначають «опікунську» і «торговельну» роль своїм матерям та батькам відповідно.

Ці обидві теорії припускають, що може бути значний вплив соціальних обумовленостей^[en] і тиску для того, щоб сформувалися специфічні (особливі) когнітивні упередження. Антропологи зазначають що у всіх суспільствах є схильність до призначення ролі за віком і статтю, що слугує підтримкою даної теорії.

Політика і лінгвістика[ред. | ред. код]

І Лакофф і Якобс багато часу присвятили актуальним подіям і політичній теорії, припускаючи, що відомі лінгвісти і теоретики концептуальної метафори можуть направити свої теорії в напрямку політичної активності. Дійсно, якщо концептуальна метафора є основою, як це стверджує Лакофф, вони можуть буквально не мати іншого вибору.

Критики цього, спрямованого на етику підходу до мови, визнають, що ідіоми подають основні концептуальні метафори проте граматика і міжкультурна концепція наукового методу і математичної практики^[en], як правило, зменшує (мінімалізує) вплив самої метафори. Такі критики схильні бачити Лакоффа і Якобс як «лівих діячів», і не прийматимуть їх політику як «хрестовий похід» проти онтології в мові і культурі, а, швидше, як своєрідно затрачений час, що не несе ні великої користі ні не є частиною лінгвістичної науки. І далі зазначені Дельоз і Гваттарі, М. Фуко і недавно приєднаний до них Мануель де Ланда^[en] критикуватимуть їх стосовно цих двох позицій заради взаємовигідного складу незмінної старої онтологічної ідеології, що намагається відокремити дві частини від єдиного цілого, що є значнішим ніж сума цих обох частин.

У своїй роботі «Жінка, вогонь і небезпечні речі^[en]» (1987), Лакофф відповів на деякі з цих, ще непоставлених тоді критичних зауважень. Він досліджує вплив когнітивної метафори (культурно індивідуальну і універсальну) на граматику кількох мов і також доказ обмеженості класичної логіко-позитивістської (англо-американська школа) філософської концепції категорії що, зазвичай, використовується для пояснення чи опису наукового методу. Лакофф, впевнений стосовно емпіричних наукових доказів, тобто навмисно придуманих передбачень в вищезгаданій роботі (1987) і «Філософія у плоті» (1999) припускає, що позиція (стан) когнітивної метафори не має жодних протиріч щодо наукового методу проте вважає цей метод тонко розвиненою системою міркування, яка використовується для виявлення явищ, які згодом розуміються з точки зору нових концептуальних метафор (наприклад, метафора руху рідини для проведення електрики, яка описується в термінах «поточний» «протікаючий» проти «опір», або гравітаційна метафора для статично-електричних явищ, або модель «планетарної орбіти» атомного ядра і електронів, використана Нільсом Бором).

Крім того, частково у відповідь на таку критику, Лакофф і Рафаель Нуньєс^[en], у 2000 році запропонували математичну когнітивну науку, щоб пояснити когнітивну математику як наслідок, а не альтернативу людської залежності від концептуальної метафори для розуміння абстракції в термінах основних емпіричних даних.

Література і концептуальна метафора[ред. | ред. код]

«Американське лінгвістичне товариство» стверджує, що новітній лінгвістичний підхід в літературі стосується когнітивної метафори не як мовленнєвої а як мисленнєвої форми. Метафоричні структури формуються з вихідних схематизованих доменів чи перетворюють досвід в абстрактні домени. Ми мислимо абстрактними уявленнями про життя з погляду нашого подорожнього, річного чи денного досвіду. «Зупинка у лісі сніжного вечора» Роберта Фроста не розуміється нами як подорож повозкою з кіньми але як поема про життя. «Я не спинилася заради смерті^[en]» Емілі Дікінсон ми розуміємо як вірш про кінець людського життя а не про поїздку в кареті. Ця робота по новому визначає критичне поняття уяви. Можливо, з цієї причини, когнітивна метафора має значні перспективи для певного зближення лінгвістики та літературознавства.^[6]

Концептуальна метафора і вивчення мов[ред. | ред. код]

Існує ряд доказів того, що розуміння основних концептуальних метафор може допомогти у запам’ятовуванні словника людям котрі вивчають іноземну мову^[en]. Для того щоб покращити розуміння концептуальних метафор, одномовний словник Макміллан^[en] містить близько 50 метафоричних категорій, що охоплюють найбільш важливі «лакоффські» англійські метафори. Наприклад словникова стаття про розмову містить в собі категорію з заголовком «Розмова неначе подорож в якій розмовник переходить від одного місця на інше» до якої додаються елементи лексики (слова і сполучення), що реалізують цю метафоричну схему. Експерти у вивченні мови починають вивчати актуальність концептуальної метафори стосовно того як навчаються учні і що роблять вчителі під час заняття.

Дослідження російських та українських вчених[ред. | ред. код]

Концептуальна метафора стала об’єктом пильної уваги російських та українських лінгвістів — В. З. Панфілова, Л. Г. Акуленка, В. В. Акуленка, С. А. Жаботинської, С. О. Швачко, І. К. Кобякової та ін. С. А. Жаботинська є автором статті «Концептуальна метафора: процедура аналізу для множинних даних», в якій вона зазначає:

Відповідно до ТКМ, в концептуальній метафорі здійснюється взаємодія цільового та вихідного концептів або доменів. Цільовий концепт / домен, осмислюється за допомогою метафори, є концептуальнийм референтом. Порівнюваний з ним вихідний концепт / домен є концептуальний коррелят. Референт і корелят повинні належати до різних понятійним просторів, тобто вони повинні бути розведеними в думки. При порівнянні референта з корелятом відбувається перехресне картування (cross-mapping): певні характеристики корелята проектуються на певні характеристики референта. Метафоричне картування заряджене інференціями (entailments, inferences): ті складові корелятивного домену, які безпосередньо не фігурують в метафорі, можуть бути виведені з неї.

1. ↑ e.g. Feldman, J. and Narayanan, S. (2004). Embodied meaning in a neural theory of language. Brain and Language, 89(2):385-392
2. ↑ Lakoff and Johnson, Ch.1-3
3. ↑ Kövecses, Zoltan (2010) Metaphor: A Practical Introduction
4. ↑ Goatly, Andrew (January 17, 2007). Washing the Brain Metaphor and Hidden Ideology. John Benjamins Publishing Company. ISBN 978-90-272-2713-3.
5. ↑ ‘Ethnolinguistics and Cultural Concepts’, Cambridge University Press 2012, and ‘Creating Worldviews’, Edinburgh University Press 2011. ISBN 978-0-7486-4315-8
6. ↑ «LSA: About Linguistics». Lsadc.org. Retrieved 2012-03-04

• Johnson, Mark (1995) Moral Imagination. Chicago: University of Chicago Press.
• Johnson, Mark (1987) The Body in the Mind. Chicago: University of Chicago Press.
• Lakoff, George & Mark Johnson (1999) Philosophy in the Flesh. New York: Basic Books.
• Lakoff, George (1995) Moral Politics. Chicago: University of Chicago Press. (2nd ed. 2001)
• Lakoff, George & Mark Turner (1989) More than Cool Reason: A Field Guide to Poetic Metaphor. Chicago: University of Chicago Press.
• Lakoff, George (1987) Women, Fire and Dangerous Things. Chicago: University of Chicago Press.
• Lakoff, George & Mark Johnson (1980) Metaphors We Live By. Chicago: University of Chicago Press.
• Жаботинская, С. А. Концептуальная метафора: процедура анализа для множественных данных / С. А. Жаботинская // Актуальні проблеми менталінгвістики. Збірник статей за матеріалами VII Міжнародної конференції. — Черкаси, Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького, 28-29 квітня 2011 р.
• Арутюнова Н. Д. Метафора / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь: [ред. В. Н. Ярцева]. — М. : Советская энциклопедия, 1990.

Метафора – Уикипедия

Политическа карикатура от 1894 в списание „Пък“ от илюстратора С.Д. Ерхарт, показва фермерка с надпис под нея „Демократическа партия“, защитена от торнадото на политическата промяна Лунна пътека, пощенска картичка от 1908, Източник ДАА

Метафора в реториката (от старогръцки μεταφορά — метафора, „пренасям“, или в реториката — „пренос на смисъла на дума в друга дума“) е стилистично средство, постигано чрез използване на думи в преносен смисъл (напр. „каменно сърце“, „златна нива“, „цепя тишината“ и т.н.)

Най-схематичното определение за метафора е свързване на далечни за обичайната логика понятия (изразени с думи) въз основа на новооткрито сходство между тях. Най-простата форма е „[прилагателно]->[съществително]“, например „Каменно сърце“.

В поезията този похват се използва за постигане на силен емоционален ефект с малко думи. Извън теорията на реториката на метафората се гледа като на по-силния речеви инструмент от аналогията, макар двата тропа да са близки. Ясното им разграничаване следва от факта, че заложеното в метафората твърдение сплита двете категории, докато при сравнението те остават ясно различни.

(Черти на един предмет се пренасят върху друг в основата на прилика свързваща прякото и преносно значение на думите.)

• Прехвърляне на човешки черти върху животни или природни явления; свойства на един предмет да се приписват на друг въз основа на подобие или сходство между тях:
  • каменно сърце
  • бясна стихия
  • метафорични епитети:
  • златни ниви
  • горещо сърце
  • дървена глава
  • метафорични глаголи:
  • чупя рекорди
  • цепя тишината
  • вали кротко

Метафората ще бъде сполучлива, ако се съпоставят две реалности, които имат нещо обединяващо ги. Според Аристотел метафората е скрито сравнение, основано на принципа на аналогията.

„

„Метафората е средство за опознаване на непознатото, но не по пътя на адекватните понятия, а на приблизителните и приближаващите се образи, които обаче понякога могат да се окажат по-кратък и по-бърз път към познанието и познаването.“ (Паси 1995: 144).

“

Квинтилиан използва четиричленна класификация на метафората, която се определя от това, дали нейните съставки са живото и мъртвото, духовното и сетивното, одушевеното и неодушевеното:

• живо върху живо: буден поглед, цар на животните;
• живо върху мъртво: песента на колелетата, галещото слънце;
• мъртво върху живо: необуздан гняв, желязно сърце;
• мъртво върху мъртво: стена от куршуми, лунна пътека.

Други примери за метафора са: море от любов; полетя от радост; умря от страх.

Примеры и определение метафоры

Определение метафоры

Метафора — это фигура речи, которая делает неявное, подразумеваемое или скрытое сравнение между двумя вещами, которые не связаны между собой, но имеют некоторые общие характеристики. Другими словами, сходство двух противоречащих друг другу или разных объектов основано на одной или нескольких общих характеристиках.

На простом английском языке, когда вы изображаете человека, место, вещь или действие как , являющееся чем-то другим, даже если на самом деле это не на самом деле , это «что-то еще», вы говорите метафорически.Следующая фраза является примером метафоры: «Мой брат — черная овца в семье», потому что он не овца и не черный. Однако мы можем использовать это сравнение, чтобы описать ассоциацию черной овцы с этим человеком. Черная овца — необычное животное, которое обычно держится подальше от стада, и описываемый человек имеет аналогичные характеристики.

Однако метафорическая фигура речи отличается от сравнения, потому что мы не используем «подобное» или «как» для сравнения в стихотворениях-метафорах и предложениях-метафорах.Он выполняет неявное или скрытое сравнение, а не явное.

Давайте теперь рассмотрим несколько распространенных примеров мептахоров.

Примеры метафор в общеупотребительной речи

Итак, что такое метафора? Большинство из нас думает о метафоре как о приеме, используемом только в песнях или стихах, и что она не имеет ничего общего с нашей повседневной жизнью. Фактически, все мы в повседневной жизни говорим, пишем и думаем метафорами. Мы не можем их избежать. Метафоры иногда создаются с помощью нашего общего языка, и их называют «условными метафорами».

Давайте рассмотрим несколько значений метафор и примеров, таких как называть человека «совой» или «ранней пташкой», или сказать «жизнь — это путешествие» — распространенные примеры метафор, которые слышат и понимают большинство нас. Ниже приведены еще несколько традиционных метафор, которые мы часто слышим в повседневной жизни:

• Мой брат был безумным . (Это подразумевает, что он был слишком зол.)
• Задание было ветерок . (Это означает, что задание было несложным.)
• Отныне будет чистое небо . (Это означает, что чистое небо не представляет угрозы, и жизнь будет без лишних трудностей)
• Небеса его будущего начали темнеть . (Тьма — это угроза; следовательно, это означает, что грядущие времена будут для него тяжелыми.)
• Ее голос — музыка для его ушей . (Это подразумевает, что ее голос делает его счастливым)
• Он видел душу пыли , проходя через пыльную бурю.
• Хаос является рассадником порядка .
• Война — мать всех битв .
• Ее танец Великое стихотворение .
• Новая дорога к свободе проходит через эту долину смерти .
• Моя совесть — мой барометр.
• Его бледное лицо показывает его озабоченность.
• Его поцелуи подобны розам.
• Он женился на ней, чтобы иметь трофейную жену.
• Смех — лучшее лекарство.
• Слова становятся кинжалом, когда они произносятся в гневе.
• Его слова — жемчужины мудрости.

Примеры метафор в литературе

Метафоры используются во всех типах литературы, но не часто в той степени, в которой они используются в поэзии. Это потому, что стихотворение-метафора предназначено для передачи сложных образов и чувств читателям, а метафоры часто выражают сравнения наиболее эмоционально. Теперь, когда мы знаем определение метафоры, давайте рассмотрим несколько примеров.

Пример № 1: Восход солнца (Джон Донн)

«Она — все штаты, и все князья, я…»

Джон Донн, поэт-метафизик, был хорошо известен своим обильным использованием метафоры во всех его поэтических произведениях.В своей известной работе The Sun Rising спикер ругает солнце за то, что оно разбудило его и его возлюбленную. Среди наиболее ярких метафор в литературе он объясняет: «Она — все государства, и все князья, я». Эта строка демонстрирует веру говорящего в то, что он и его возлюбленные богаче всех государств, королевств и правителей во всем мире из-за любви, которую они разделяют.

Пример № 2: Должен ли я сравнить тебя с летним днем ​​ (Уильям Шекспир)

«Но твое вечное лето не угаснет…»

Уильям Шекспир был лучшим выразителем метафор, сделав широкое- разнообразное использование их во всех своих работах. Сонет 18 , также известный как Должен я сравнить тебя с летним днем ​​, представляет собой расширенную метафору между любовью оратора и справедливостью летнего сезона. Он пишет, что «твое вечное лето», означающее здесь любовь к этому предмету, «не угаснет».

Пример № 3: Когда я боюсь (Джон Китс)

«До высоких книг, в charact’ry
Держите, как богатый собирает полностью созревшее зерно;»

Великий поэт-романтик Джон Китс в своей жизни понес большие потери — смерть отца в результате несчастного случая и смерть матери и брата от туберкулеза.Когда у самого Китса появились признаки туберкулеза в возрасте 22 лет, он написал Когда я боюсь , стихотворение, богатое метафорами о жизни и смерти. В строках выше он использует двойную метафору. Написание стихов неявно сравнивается с жатвой и сеянием, и оба эти действия представляют собой пустоту жизни, не реализованной творчески.

Пример № 4: Остатки (Автор Ван Джордан)

«… прыгай в море и скажи, , следуй за мной ,
и знай, что ты будешь. Море холодное
и тоже глубокое , пошучу,

стоит на краю носа лодки.
Ветер дует над морем,
мягко соединяя грани времени ».

Просто найдите разные метафоры в этих шести строках Ван Джордана. Это «море» времени. Это расширенная метафора, которая далее расширяется до ее черты холодности, глубины, а затем краев и путешествия через нее.

Пример № 5: Восход солнца (Автор Джон Донн)

«Старый занятой дурак, непослушное солнце,
Почему ты так,
Через окна и через занавески взываешь к нам?»

Это еще один пример хорошей метафоры, где солнце дурак назвал Джон Доун, который известен своими странными метафорами.

Пример № 6: Потерянный рай, Книга 1 (Автор Джон Мильтон)

«Призови свою помощь моей авантюрной Песне,
Которая без среднего полета намерена взлететь
Над Эонианской горой»

Это — хорошая метафора Милтона из его эпоса Потерянный рай . Здесь Милтон сравнил свои стихи с голубем.

Пример № 7: Я ношу с собой твое сердце (Э.Э. Каммингс)

«… и это ты то, что всегда означало луна
, и все, что солнце всегда будет петь, это ты…»

E.Э. Каммингс сравнил свою возлюбленную как с луной, так и с солнцем. Это еще одна хорошая метафора современного поэта.

Пример № 8: Буря (Кейт Шопен)

«Ее рот был фонтаном восторга. И когда он овладел ею, они, казалось, упали в обморок вместе на самой границе тайны жизни ».

Просто проверьте мастерство использования метафор всего в одном предложении. Второй — его расширение.

Пример # 9: Зов Ктулху (Х.П. Лавкрафт)

«Мы живем на тихом острове невежества посреди черных морей бесконечности , и это не означало, что мы должны плыть далеко. Науки, каждая из которых стремится в своем собственном направлении, до сих пор мало причиняли нам вреда; но когда-нибудь объединение разрозненных знаний откроет такие ужасающие перспективы реальности и нашего ужасного положения в ней, что мы либо сойдем с ума от откровения, либо убежим от света в мир и безопасность нового Темный век .””

Лавкрафт прекрасно использовал метафоры для описания ситуации в этом абзаце. Просто прочтите подчеркнутые фразы, чтобы увидеть эту метафорическую красоту.

Метафора Значение и функция

Из приведенных выше аргументов, объяснений и примеров мы можем легко вывести функцию метафор; как в нашей повседневной жизни, так и в литературе. Использование подходящих метафор напрямую обращается к чувствам слушателей или читателей, обостряя их воображение, чтобы понять, что им сообщается.Более того, это придает реалистичность нашим разговорам и персонажам художественной литературы или поэзии. Метафоры — это также способ мышления, предлагающий слушателям и читателям новые способы исследования идей и взгляда на мир.

Что такое метафора? —Определение и примеры

Метафора — это фигура речи, которая описывает объект или действие не совсем в буквальном смысле слова, но помогает объяснить идею или провести сравнение.

Вот основы:

• Метафора утверждает, что одно — это другое
• Он приравнивает эти две вещи не потому, что они на самом деле одинаковы, а ради сравнения или символизма.
• Если принять метафору буквально, это, вероятно, будет звучать очень странно (а есть ли в вашей семье овцы, черные или какие-то другие?)
• Метафоры используются в поэзии, литературе и в любое время, когда кто-то хочет добавить цвета в свой язык

Вот совет: Хотите, чтобы ваш текст всегда выглядел великолепно? Грамматика может спасти вас от орфографических ошибок, ошибок в грамматике и пунктуации и других проблем с написанием на всех ваших любимых веб-сайтах.

Если вы паршивая овца, мерзнете или думаете, что любовь — это дорога, то вы, вероятно, мыслите метафорически. Это метафоры, потому что слово или фраза применяются к чему-то образно: если вы на самом деле не овца или не опускаете пальцы ног в ледяную воду, скорее всего, это метафоры, которые помогают представить абстрактные концепции с помощью красочного языка.

Не забудьте проверить свои знания в конце с помощью нашей викторины «Метафора против сравнения» .

Определение метафор и примеры

Это использование метафоры, и это официальное определение:

• Слово или фраза для обозначения одного предмета, которая используется для обозначения другого предмета, чтобы показать или предположить, что они похожи.
• Предмет, действие или идея, которые используются как символ чего-то еще

Метафоры — это форма образного языка, который относится к словам или выражениям, которые означают нечто иное, чем их буквальное определение.В случае метафор буквальное толкование часто бывает довольно глупым. Например, представьте, как выглядели бы эти метафоры, если бы вы приняли их за чистую монету:

Как только вы избавитесь от образа идущего на свидание с боевым топором или Дэвида Гетты, сделанного из коррозионно-стойкого металла, в результате вы получите гораздо более подробное описание людей или событий, чем вы получили бы с такими фразами, как «любовь — это сложно »или« Я очень силен ».

Метафоры встречаются в литературе, поэзии, музыке и письме, но также и в речи.Если вы слышите, как кто-то говорит «метафорически», это, вероятно, означает, что вы не должны воспринимать сказанное им как правду, а скорее как идею. Например, сейчас выпускной период, и после экзаменов студенты говорят что-то вроде «Этот тест был убийством». Можно предположить, что они все еще живы, если комментируют тест, так что это пример метафорического или образного выражения.

Метафоры могут оживить ваши слова (или, в случае экзамена, до смерти). Часто вы можете использовать метафору, чтобы сделать ваш предмет более понятным для читателя или облегчить понимание сложной мысли.Они также могут быть огромным подспорьем, когда вы хотите улучшить свой текст с помощью изображений. Метафоры часто встречаются повсюду, от романов и фильмов до президентских речей и даже популярных песен. Когда они особенно хороши, их трудно не заметить.

Возьмите эти известные примеры метафор:

Метафора против сравнения

Вот совет: Сравнения похожи на метафоры, но метафоры — не сравнения. Метафора делает сравнение, утверждая, что одно — это другое, но сравнение утверждает, что одно это , как что-то другое.

Если вы пытаетесь отличить метафоры от сравнений, то более очевидное сравнение в сравнениях облегчит их идентификацию как фигуры речи.

Хотя кто-то на самом деле может подумать, что у Элвиса Пресли есть гончая, которая бывает особенно шумной, представьте, если бы его слова были такими: «Ты как гончая» или «Ты плаксиваешь, как гончая». В этих случаях Элвис использовал бы сравнение, которое проясняет, что на самом деле он не поет грустному щенку.Но, с другой стороны, ритм не был бы таким запоминающимся.

Прочтите сравнения и ознакомьтесь с этими примерами, чтобы понять, как они работают:

* Это от Shrek .

Различные типы метафор

Давайте вернемся к определению метафоры как фигуры речи. Другой пример — запоминающаяся мелодия «Ты мое солнышко». Хотя вы в буквальном смысле не луч света, вы, вероятно, оказывает на говорящего такой же воодушевляющий эффект.

Но на самом деле определение метафоры шире. Часто метафора используется в широком смысле для обозначения любого вида символики. В литературе есть много других типов метафор: подразумеваемые, поддерживаемые, мертвые и другие.

Подразумеваемая метафора

Вот совет: Подразумеваемая метафора отличается от формулы «вещь А есть вещь Б» и позволяет вам проводить более сложные и тонкие сравнения с помощью, как вы уже догадались, следствия .

Возьмите эти два предложения:

В обоих предложениях мы сравниваем Джордана с павлином. В первом предложении сравнение явное: павлин упоминается прямо. Но во втором предложении мы, , подразумеваем , что Джордан — павлин, сравнивая его поведение (обмахивание перьями) с чем-то, чем известны павлины. Это не означает, что у Джордана действительно есть перья, это значит, что он ведет себя эффектно и кокетливо, чтобы привлечь внимание дам.

Устойчивая метафора

Вот совет: Устойчивая метафора переносится через несколько предложений или даже абзацев. Поскольку она используется и развивается на более длинном участке текста, устойчивая метафора может быть мощным литературным приемом, который создает сильные и яркие образы в сознании читателя.

Этот вид метафор часто встречается в песнях и стихах. В известном примере из Шекспира Ромео сравнивает Джульетту с солнцем в нескольких строках.

Но мягко! Какой свет вон вон вон разбивается? Это Восток, а Джульетта — солнце! Встань, солнышко, луна завистливая убей, Который уже болен и бледен от горя.

Вид ставит «Ты мое солнышко» на позор.

Мертвая метафора

Вот совет: Мертвая метафора — это клише, ставшее настолько банальным, что образы утратили свою силу. Примеры мертвых метафор включают: «дождь из кошек и собак», «выбросить ребенка с водой из ванны» и «золотое сердце».

Используя хорошую живую метафору, вы получите забавный момент, когда подумайте о том, как бы он выглядел, если бы Элвис был на самом деле , поющим собаке-гончей (например).Но с мертвой метафорой исходное изображение уже отошло на второй план. Использование слишком большого количества мертвых метафор приведет к тому, что ваш читатель потеряет интерес. Найдите оригинальное изображение немного дальше или подумайте о способах использования знакомой метафоры нетрадиционным способом.

Остерегайтесь смешанных метафор

Еще одна причина избегать мертвых метафор заключается в том, что их легко перепутать.

Вот совет: Смешанная метафора — это именно то, на что она похожа — комбинация двух не связанных между собой метафор.

Смешанные метафоры могут быть довольно забавными; великий йог Берра был известен своими «йоги-измами», которые часто содержали поразительно смешанные метафоры, которые все же сумели донести его точку зрения:

Но если вы не пытаетесь быть смешным, смешанные метафоры могут показаться неловкими или даже подорвать суть, которую вы пытаетесь донести.

Как придумать метафору

Чтобы придумать хорошую метафору, вам не нужно ничего, кроме вашего воображения, но немного дополнительного чутья может иметь большое значение.Помните, что метафоры часто представляют собой нечто, что трудно понять буквально. Подумайте о метафоре «правление железным кулаком» в качестве примера. За пределами мира Джорджа Мартина Игра престолов было бы немного сложно найти человека с настоящей железной рукой. Тем не менее, мы все еще можем интерпретировать эту метафору как означающую кого-то, кто жестко и неуклонно управляет.

Вот совет: Когда вы придумываете свою собственную метафору, придерживайтесь концепций, которые людям знакомы, но не обязательно будут ассоциироваться с человеком.

Вот простой пример:

Обычно вы не относитесь к своему дому как к цирку, но это предложение подразумевает, что все происходит безумно, полно азарта и, возможно, немного хаотично, когда мама находится вне дома.

В следующий раз, когда вы подумаете, что ваше письмо может потребовать немного энергии, попробуйте придать ему толчок с помощью хорошо продуманной метафоры. Это наверняка станет молнией для вашего письма.

Метафоры часто путают с сравнениями, потому что они выполняют схожие функции.Пройдите нашу короткую викторину, чтобы проверить свое понимание метафор и сравнений.

,

Метафора: определение и примеры | LiteraryTerms.net

I. Что такое метафора?

Метафора (произносится «мех-та-фор») — это распространенный речевой образ, который сравнивает, напрямую соотнося одну вещь с другой, не связанной между собой. В отличие от сравнений, метафоры не используют такие слова, как «нравится» или «как», для сравнения. Автор или оратор связывает две несвязанные вещи, которые на самом деле не одно и то же, и аудитория понимает, что это сравнение, а не буквальное уравнение.Слово происходит от латинского выражения, означающего «переносить», и метафора делает именно это — оно несет в себе общее качество или характеристику двух разных вещей.

Писатели используют метафору, чтобы добавить цвета и акцента к тому, что они пытаются выразить. Например, если вы говорите, что у кого-то «море знаний», вы используете метафору, чтобы выразить, насколько он умный или образованный. «Знание» и «море» не связаны буквально, но они связаны между собой в переносном смысле, потому что оба являются огромными вещами, которые трудно измерить.Собирая их вместе, вы можете подчеркнуть, насколько обширны знания человека.

Многие общие выражения являются метафорами, в том числе такие фразы, как «золотое сердце» или называть кого-то крысой, змеей, свиньей или акулой. Эти образные выражения настолько распространены, что мы редко задумываемся о них, но если вы буквально не думаете, что у кого-то есть жабры и плавники, вы используете метафору, когда называете этого человека акулой.

II. Примеры метафор

Пример 1

Все религии, искусства и науки являются ветвями одного дерева. (Альберт Эйнштейн)

Очевидно, Эйнштейн имел в виду не буквальное дерево. Но он показывает тесную взаимосвязь между разными темами, предполагая, что все они являются частью одного и того же живого существа. По сути, он поднимает интересный вопрос: если искусство, религия и наука — это ветви, как мы должны называть ствол дерева?

Пример 2

Этот футболист сегодня вечером действительно ставит команду на спину!

Футбольные комментаторы используют эту фразу все время, когда кажется, что вся команда зависит от бегущего бека.Образ одинокого человека, усердно бегущего с целой футбольной командой за спиной, — это выражение тяжелого труда и самоотверженности.

Пример 3

Она была рок-звездой на нашей последней бизнес-презентации.

Вероятно, это не относится к буквальному падению рок-звезды из космоса или другой распространенной метафоре: музыканту, выступающему на рок-концерте. Вместо этого это просто означает, что человек отлично выступил на собрании и выделился на сцене, как рок-звезда.

III. Важность метафоры

Как и другие формы сравнения, метафора добавляет важные детали в ваш текст. Добавляя сенсорные детали в виде метафор, вы можете сделать свои слова более интересными и реальными и помочь читателям представить и даже почувствовать сцену или персонажа. Хорошая метафора также тренирует воображение читателя — она ​​помогает ему или ей по-новому взглянуть на знакомые концепции или помогает объяснить неопределенную в остальном тему.

Поскольку метафоры настолько распространены, вы можете обнаружить, что они имеют всевозможные эффекты.Это часть того, что полезно при их анализе! Вы можете рассматривать каждый из них самостоятельно и выяснять, как он работает в своем конкретном контексте. И, как мы увидим в следующих разделах, существует множество метафор, которые авторы используют как своего рода рефлекс — когда кто-то говорит, что у него «разбитое сердце», они не обязательно используют метафору намеренно. Иногда они просто ищут распространенное образное выражение.

IV. Примеры метафор в литературе

Пример 1

Но какой свет сквозь то окно пробивается мягким? Это восток , а Джульетта — солнце ! (Уильям Шекспир — Ромео и Джульетта )

Это одна из самых известных метафор во всей английской литературе.Очевидно, Джульетта, это не буквально солнца, иначе Ромео сгорел бы насмерть. Эффект от использования метафоры подобен эффекту сравнения, но сильнее. Поскольку Ромео не вставляет «сравнивающие» слова в свою строчку, мы чувствуем, что он действительно ошеломлен красотой Джульетты. Она для него такая же сияющая, как солнце.

Пример 2

Наши слова — лишь крошки, падающие с праздника ума. (Халил Джебран — Sand & Foam )

Это имеет более или менее то же значение, что и другие часто используемые метафоры, такие как «верхушка айсберга» или «простые тени».«То, что видят и слышат в мире, — это лишь малая часть того, что происходит под поверхностью. Но эта метафора гораздо более креативна и оригинальна. Он также имеет то преимущество, что он расширен до двух отдельных сравнений в рамках одной несмешанной метафоры : слова = крошки И разум = пир.

Пример 3

Я съел пакет зеленых яблок. (Сильвия Плат, Метафоры )

Иногда значение метафоры неясно.Поэма Сильвии Плат « Метафоры » наполнена образным языком, подобным этому, смысл которого не ясен. В общем, стихотворение о беременности Плат, поэтому эта строчка может относиться к ее утреннему недомоганию (зеленые яблоки могут быть кислыми и очень кислыми, и их мешок наверняка расстроит ваш желудок!). Но съесть такое количество яблок — это плохо. странно излишне снисходительны, что придает метафоре иной взгляд. Что, если воспользоваться этой метафорой, было из-за ненасытного голода, заставившего Плат съесть столько яблок? Этот очень открыт для интерпретации.

V. Примеры метафор в поп-культуре

Пример 1

Найди алмаз в необработанном виде. (Aladdin)

Эта загадочная фраза из диснеевского Aladdin называет героя фильма «алмазом в необработанном виде». Очевидно, что Аладдин не буквально алмаз в необработанном виде — но он , как и , в том, что он неряшливый и неотшлифованный. Но после небольшой работы и полировки Алладин и необработанный алмаз могут стать великолепными.На протяжении всего фильма часто встречаются метафоры, сравнивающие драгоценности и драгоценные камни с людьми, хотя большинство из них более тонкие, чем эта.

Пример 2

Бог — ди-джей, жизнь — танцпол, любовь — ритм. (Розовый — God Is a DJ )

Опять же, расширенная несмешанная метафора часто более эффективна, чем простая. Эти тексты рисуют целостную картину мира в рамках метафоры ночного клуба, что особенно эффективно, поскольку сама песня часто исполнялась в ночных клубах, что позволяет танцорам соединить свой текущий опыт с более крупными идеями.

Пример 3

Вы кладете то, что убивает вас, прямо между зубами, но никогда не придаете ему силы. ( Ошибка в наших звездах, )

Один из персонажей в фильме « Ошибка в наших звездах» использует сигареты как метафору своего отношения к смерти. Он кладет их в рот, но никогда не зажигает. Идея состоит в том, что это делает его более комфортным с его собственной смертностью, фактически не приближая его к смерти.

VI. Похожие термины

Сравнение / аналогия против метафоры

Сравнение (также называемое «аналогией») очень похоже на метафору — настолько похоже, что их часто путают! Но есть ключевое различие: сравнения используют явный сравнительный язык, такой как «нравится» и «как», чтобы показать взаимосвязь между двумя вещами, часто в форме A похоже на B или A is as (прилагательное или наречие) as В . Таким образом, сравнения могут быть буквально верными, тогда как метафора не является буквально верной.

Пример 1

Метафора: Весь мир — сцена.

Сравнение: Весь мир подобен сцене.

Пример 2

Метафора: Мое сердце — одинокий охотник.

Сравнение: Мое сердце похоже на одинокого охотника.

Пример 3

Метафора: Она была лесным пожаром ярости.

Сравнение: В ярости она была смертоносна, как лесной пожар.

Последнее сравнение — преувеличение, поэтому оно не совсем верно, но язык сравнения все же отличает его от метафоры.

Персонификация

Персонификация — это фигура речи, в которой автор описывает неодушевленный объект, как если бы он вел себя как человек. Метафоры и персонификация связаны, потому что в обоих устройствах одна идея заменяет другую.Например, если вы говорите «ложь далеко не ускользнет», это метафора, означающая, что ложь недолговечна, но это также и персонификация, поскольку она описывает ложь, бегущую как люди.

Вот еще несколько примеров:

• Дверь с визгом открылась.
• Город ютился у подножия крутого обрыва.
• Небольшие пожары пронеслись по лесу.

Очевидно, двери не визжат буквально, города не сгущаются, и пожары не бегают; люди делают эти вещи.Но персонификация добавляет сенсорные детали и делает эти предложения более яркими.

Аллегория

Аллегория — это литературный и риторический прием, который по сути представляет собой сложную расширенную метафору. Чтобы использовать аллегорию, автор использует человека, вещь, образ или идею, которые при интерпретации выражают скрытое, символическое или вторичное значение. Например, Джордж Оруэлл хорошо известен тем, что использовал эту технику в своей книге «Ферма животных», где свиньи на ферме являются аллегорией важных политических фигур времен русской революции.Метафора — это, как правило, просто фраза, но аллегория «расширяет» метафору (то есть свиней как политиков), вырисовывая ее и используя для передачи более сложных убеждений или идей.

Метоним

Поскольку они звучат одинаково, люди часто путают метафору и метоним. По правде говоря, эти две вещи почти противоположны друг другу. В то время как и метафора, и метоним заменяют одно на другое, метафора применяет к чему-то несвязанный термин , в то время как метоним использует связанный термин для замены другого.Другими словами, метафора обеспечивает заменяющую идею, а метоним обеспечивает связанную идею. Часто метоним — это меньшая часть чего-то — например, если вы покупаете новую машину, вы можете сказать, что у вас «новые колеса» — колеса — это не метафора автомобиля, а связанная с ним часть автомобиля, которая представляет собой все.

Пример 1

Британский флот был на тридцать парусов сильнее нашего.

Здесь паруса заменяют корабли; паруса — это не метафора для кораблей.Они заменяют слово «корабль», потому что они на самом деле являются частью корабля.

Пример 2

В настоящее время Вашингтон ведет переговоры с Пекином о координации новой торговой политики.

Это чрезвычайно распространенный метоним в газетах и ​​во внешнеполитических кругах. Предложение действительно говорит о национальных правительствах Китая и США, но в нем используются названия столиц этих стран как метонимы.

Пример 3

У моего отца на ферме работало около дюжины наемных рабочих.

Еще одно очень распространенное выражение, в котором руки заменяют рабочих (обратите внимание, что каждый человек считается только за одну руку, а не за две). Опять же, «руки» не являются метафорой для рабочих, но они заменяют слово « рабочий », потому что руки — это то, что рабочие фактически используют в своей торговле.

Простая английская Википедия, бесплатная энциклопедия

Метафора — это термин, обозначающий фигуру речи. ^[1] Он не использует слово в его основном буквальном смысле. Вместо этого он использует слово в своего рода сравнении. Мы бежим, и мы также говорим, что реки текут. У нас могут возникнуть проблемы, особенно если мы выставим счет в баре.

Итак, метафора использует слова, чтобы создать картину в нашем уме. Он берет слово из исходного контекста и использует его в другом.

«Я бил его палкой» = буквальное значение слова «бить».

«Я победил его в споре» = метафорическое значение слова «бить».

Метафоры являются неотъемлемой частью языка: без них невозможно говорить или писать. ^{[2] [3]} Простым примером является слово «запустить». В основном это означает «быстро двигаться» или «идти быстрыми шагами на чередующихся ногах, никогда не касаясь земли обеими ногами одновременно». ^[4] Краткий оксфордский словарь затем дает 34 других использования в качестве глагола; 21 употребляется как существительное; около 50 употреблений короткими фразами.Все это метафоры, хотя обычно мы этого не замечаем.

Мы используем метафоры для непрямых сравнений с , но без использования «подобных» или «как» — потому что это было бы сравнением. Сравнение — это прямое сравнение с : «Джейн как ребенок».

В метафоре очень часто используется глагол «быть»: «любовь — это война », а не «любовь — это война » (это сравнение). Поэзия включает много метафор, обычно больше, чем прозу.

Спам — это пример, о котором знает любой пользователь электронной почты — это слово изначально было метафорой от «спама», разновидности мясных консервов.Серверы, помещающие нежелательные письма в чей-то почтовый ящик, были похожи на официантов, помещающих нежелательный спам в еду. Первоначально это было предложено сценой Монти Пайтона. Когда мы очень часто используем метафору и забываем старое значение или забываем, что эти два значения связаны между собой, это «мертвая метафора».

Первоначально метафора было греческим словом, означающим «перенос». Он произошел от мета («за пределами») и pherein («перенос»). Таким образом, слово metaphor на английском языке тоже было метафорой.Сегодня в греческом языке метафора — это тележка (вещь, которую толкают, чтобы нести покупки или сумки).

Описание [изменение | изменить источник]

Простая метафора имеет единственную связь между субъектом и метафорическим средством. Таким образом, средство передвижения имеет одно значение, которое передается непосредственно субъекту.

Примеры [изменение | изменить источник]

• Остынь! [Cool = температура]
• Он был сумасшедшим. [mad = anger]
• Я разжевываю.[chew = think]
• Шел дождь из кошек и собак. [коты и собаки = дождь]
• Макс был ангелом. [ангел = прекрасный человек]

В простой метафоре попытка понять, что имеет в виду автор или оратор, относительно невелика, и, следовательно, ее можно легко использовать с более широкой и менее искушенной аудиторией.

Описание [изменение | изменить источник]

Сложная метафора возникает там, где простая метафора основана на вторичном метафорическом элементе.Например, использование метафоры «свет» для «понимания» может быть усложнено, если сказать «проливать свет», а не «сияющий свет». «Бросок» — это дополнительная метафора того, как приходит свет.

Примеры [изменение | изменить источник]

• Это придает вес аргументу.
• Они стояли одни, замерзшие статуи на равнине.
• Мяч радостно попал в сетку.
• «Но за моей спиной я всегда слышу /
  Крылатая колесница Времени, спешащая рядом /
  И все впереди нас лежат /
  Пустыни бесконечной вечности».
  Из стихотворения английского поэта 17 века Эндрю Марвелла « Его скромной госпоже ».

Описание [изменение | изменить источник]

Составная метафора — это метафора, в которой есть несколько частей, которые используются, чтобы уловить слушателя. Эти части могут быть улучшающими словами, такими как наречия, прилагательные и т. Д.

Каждая часть составной метафоры может использоваться для обозначения дополнительного элемента значения.

Примеры [изменение | изменить источник]

• Пробудитесь! для «Утро в чаше ночи»

Бросил камень, обращающий звезды в полет . ^[5]

• Пожилой мужчина — ничтожество,

Рваное пальто на палке … » ^[6]

• Густой первобытный слепой туман спустился перед его глазами.
• Машина завизжала от ненависти, ее тело обнажилось в резком столкновении.

Составные метафоры подобны множественному удару, многократно поражающему слушателя метафорическими элементами. Там, где сложная метафора использует сложенные слои для усиления метафоры, сложная метафора использует последовательные слова.Сложная метафора также известна как свободная метафора.

Живая метафора — это метафора, которую замечает читатель. Мертвую метафору никто не замечает, потому что она стала очень распространенной в языке.

Примеры [изменение | изменить источник]

Два человека уходят с теннисного корта. Кто-то спрашивает проигравшего: «Что случилось?».

• «Он выиграл» . Буквальная правда.
• «Он избил меня» . Очевидно, мертвая метафора.
• «Он избил меня» .Этот чуть живой.
• Протекает река . Мертвых и множество вариаций на эту тему.
• Электричество — это жидкость . Почти мертв.
• Все наши усилия упираются в песок . Жить.

1. ↑ «Метафора» на Rhetoric.byu.edu; получено 2012-1-14.
2. ↑ McArthur, Tom 1992. Оксфордский компаньон английского языка . Издательство Оксфордского университета. Метафора, с. 653, особенно раздел «Универсальность метафоры», с. 654.ISBN 0-19-214183-X
3. ↑ Лакофф Дж. И Джонсон М. 1980, 2003. Метафоры, в которых мы живем к . Издательство Чикагского университета. ISBN 978-0-226-46800-6
4. ↑ Краткий Оксфордский словарь, 9-е изд.
5. ↑ Эдвард Фитцджеральд: Рубайят Омара Хайяма .
6. ↑ W.B. Йейтс: Плавание в Византию .

• Краткая история метафоры. [1]
• Риторические цифры в звуке:

,